З досвіду роботи над проблемною темою
«Застосування методів і форм особистісно
зорієнтованого навчання та виховання на уроках української мови і літератури»
Педагогічне кредо: «Сіяти в душі дитячі розумне,добре,вічне»
Чому віддати перевагу: навчанню чи
вихованню? Що важливіше для молодої особистості в сучасному інформаційному XXI
столітті? Знання чи висока духовність? Звичайно, не може бути однозначної
відповіді, але я все-таки відповіла - виховання. Про це
писав і Василь Сухомлинський: «Утвердити в кожній людині доброту, сердечність,
чуйність, готовність надати допомогу, чутливість до всього живого і красивого –
елементарна азбучна істина шкільного виховання, з цієї істини починається школа».
Виховання
– головне, тому що це щоденне формування у дитини загальнолюдських цінностей.
Значною проблемою сучасності є духовне
спустошення, байдужість, брак любові, відсутності мрій і планів на майбутнє,
марнування часу, безсоромне споживацтво. А людина, котра зруйнована зсередини,
руйнує і світ. Криза особистості зумовлює політичну, екологічну, економічну й
інші кризи суспільства, робить її тотальною. Василь Скуратівський у статті
«Пам’ять родоводу» зазначав: «… проблема бездуховності складна й неоднозначна.
Мусимо визнати, що в багатьох випадках завинили й самі. Десь-таки не довчили
своїх дітей, у чомусь проґавили, не стали на захист духовних скарбниць».
Очевидним стали нині деформація
світоглядних уявлень, стрімке зниження духовних орієнтирів. Тому немає, на мою
думку, актуальнішої проблеми для вчителя, як виховання здорової, відкритої для
інновацій і водночас високодуховної, моральної особистості.
Науково-теоретичним
підґрунтям досвіду є засади класиків української педагогіки Г.Сковороди,
С.Русової, роботи В.Сухомлинського, А.Макаренка, Я.Корчака, К.Ушинського.
Творчо переосмислюю і використовую елементи перспективного педагогічного
досвіду вчителів-новаторів О.Демчука, С.Омельчука, О.Рудницької.
Ми
живемо в час розквіту інформаційних
технологій. З одного боку – це Інтернет,
з його невичерпними пізнавальними можливостями, з іншого – наша біда – так
звані «комп’ютерні монстри» - стріляли, бродилки – засилля насильницьких програм. Тільки можна уявити, хто виросте з дитини, мозок
якої навіть вночі вбиває, ворогує, атакує.
На мій погляд, альтернатива цьому є. Це
гуманна, добра література. Вчитель має повернути дитячі душі до книжок з сучасними баченням, на прикладах
героїв показати їм загальнолюдські цінності, вчити дітей співвідносити себе з
персонажами, вчитись у них доброти чуйності, вірності, ввічливості…
На виховання кращих людських якостей
наголошує і чинна Програма з української літератури. Сьогодні, як ніколи, перед
нами, педагогами, стоїть важливе завдання: виховувати у школярів доброту і
любов до людини. Для цього ми повинні в системі навчально-виховної роботи
сповна використовувати той багатющий матеріал, який несе в собі мистецтво
слова. Саме українська література і є носієм потужного заряду духовної енергії,
здатна передавати загальнолюдські й національні цінності від покоління до
покоління.
Підтримка певного психологічного настрою
на уроках – запорука того, що атмосфера добра, гуманності буде глибоко
проникати в душу дитини, відкладатись у підсвідомості, формувати її погляди і
мотивувати вчинки. Уроки мови теж формуються загальнолюдські цінності при
умові, якщо підібраний необхідний, цікавий матеріал, застосовуються
різноманітні ситуативно-проблемні завдання.
Впровадження
вказаного досвіду:
· значною мірою забезпечує розв’язання
проблеми виховання;
· сприяє та навчає трансформуванню
гуманістичного світовідчуття у життєві погляди;
· розвиває вміння бачити проблему, знаходити
шляхи її вирішення.
Мета
досвіду: формування духовного світу учнів, виховання загальнолюдських
орієнтирів.
Завдання
досвіду:
· формування компонентів духовного світу
дитини, утвердження загальнолюдських морально-етичних орієнтирів;
· збагачення позитивного життєвого досвіду
шляхом зацікавлення художнім твором як «інструментом» пізнання світу себе, в
ньому.
Технологія
реалізації проблемної теми
Саме українська мова і література є одним із
найпотужніших засобів у формуванні національної свідомості, високих ідеалів
добра, почуття гуманності і патріотизму. Адже всім відомий вислів, що найкраще
виховує людину життя.
Літературні твори – то і є життя. На їх
основі я і реалізую свою проблемну тему.
